(067) 378 52 45;
(093) 356 96 11;
(093) 356 96 11;
 

In order to view this object you need Flash Player 9+ support!

Get Adobe Flash player

Цілюща сила сонячного каменю – бурштину

Бурштин – це корисна копалина, дорогоцінне каміння, що утворилося внаслідок кристалізації (фосилізації) на протязі декількох мільйонів років смоли древніх хвойних дерев без доступу кисню. Сосна, із живиці якої утворився бурштин, латинською мовою іменується „пінус сукцинифера”. Звідси і бурштин назвали „ сукцинітом”. Найбільш розповсюджений і популярний балтійський сукциніт. Дуже близькі до нього бурштини, які знаходять в Україні ( в районі Києва, Харкова, на Волині). Решта бурштинів з різних родовищ, які названі за місцем знаходження ( байкальський, сахалінський, бразильський, сицилійський та ін.) або, що носять спеціальні назви ( айкаїт, альнашит, амбрі, беккеріт, бірміт, волхвіт та ін.) – це лише бурштиноподібні смоли. Однак бурштином часто іменують будь-які бурштиноподібні смоли.

В давнину бурштин цінували вище дорогоцінних каменів і металів, а фінікійські купці пускалися за ним в довгі мандри, які згодом стали торговими шляхами бурштину. В античному Римі більш за все цінувався золотистий прозорий бурштин, менш цінним вважали червонуватий прозорий. Білий і кістяний бурштини не мали ціни, їх використовували лише для куріння. Пліній Старший згадує в своїх працях, що в імператорському Римі бурштин, як розкіш, цінували досить високо і виготовлене з нього зображення людини, яке б вона не було мале, було більшою в ціні за живу і здорову людину. В давнину бурштин цінували не менше і навіть не стільки за його художні і декоративні якості, скільки за приписані йому таємничі властивості.

Не дивно, що бурштин з його не лише лікувальними, але і електростатичними властивостями, красивим кольором і магічним блиском,  з включенням комах і павуків, інколи в трагічних позах, здавна вважався чарівним каменем. З незапам'ятних часів він був предметом поклоніння, викликав страх, йому приписували силу, здатну знищувати шкідливі речовини і „матерії”.  Він - амулет і талісман, не лише застерігає від нещастя, але і дарує відомі блага його володарю.
Властивості талісманів приписувалися ладанкам, бусам, зробленим з цього каменю (нерідко, зауважимо, з непересічним художнім смаком). Їх носили воїни, що йшли на ратні справи. За древнім слов'янським повір'ям бурштин – камінь здоров'я і краси.

Бурштином прикрашали себе жінки всіх часів і народів. Вони вірили, що самоцвіт не лише добре відтінює красу шкіри, але і робить її чистою і здоровою.
На мусульманському Сході поряд з прозорими і жовтими кусками високо цінували голубуваті відмінності. З XVII століття і донині це найулюбленіший матеріал для мундштуків і трубок, а також футлярів для курильних трубок і портсигарів. Можливо в цьому відбилася давня традиція, що приписувала бурштину бактерицидні і знезаражуючі його властивості.

Дуже високо, майже на рівні з сріблом і золотом, цінували бурштин в давні часи в Латвії. Коштовним вважався напівпрозорий молочно-білий камінь з зеленуватим відтінком, а жителі Причорномор'я користувалися бурштином як грошовою одиницею.

Зараз самоцвіт найкращої якості повинен мати лимонно-жовтий колір по всьому куску, та бути непрозорим. Як і в давнину дуже цінуються великі шматки – з них майстер може створити будь-яку річ.

Відповідно до висновків Музею Землі Польської Академії Наук бурштин, що видобувається на Україні в Клесівському та Дубровицькому родовищах на півночі Рівненської області відноситься, як і бурштин балтійський, до „сукциніту”. Український бурштин дуже різновидно забарвлений, але бурштин світлий, жовто-зеленого забарвлення є унікальним і пов'язується тільки з українським родовищем Клесова.

Віра в цілющі властивості бурштину пережила віки. Про його лікувальні властивості писав ще Ібн Сіна (Авіценна) в 1019 р. Він називав бурштин ліками від багатьох хвороб і недомагань: перебоїв в роботі серця, від кровохаркання і інших захворювань, що викликані „проникаючими матеріями”, від болю в шлунку і животі, від обмороку і лихоманки. Бурштин зв'язує кров, з якого б місця вона не текла, зупиняє носову кровотечу, рвоту і не допускає „дурну матерію в шлунок”, сприяє заживленню тріщин на ногах, допомагає лікувати худобу.

Лікарському застосуванню бурштину присвячена робота А.Аурифабера – придворного лікаря пруського герцога Альбрехта, - написана в 1551 році. В ній приведено біля 50-ти рецептів використання бурштину в медицині. Аурифабер вважав, що властивістю   притягувати легкі  предмети володіє лише бурштин ( до речі, він  же встановив, що цією властивістю володіє лише бурштин, що позбувся вивітреної кірки).

Здавна і широко відомо про використання необробленого (не шліфованого) бурштину у вигляді намист та браслетів для лікування захворювань щитовидної залози. Лікарі і нині рекомендують носити такі вироби при збільшенні „щитовидки”, викликаному несприятливим екологічним середовищем та іншими чинниками. Особливої актуальності набуває ця теза в Україні, де є мало місць незабруднених радіацією внаслідок аварії на Чорнобильській АЄС. Такі намиста та браслети потрібно носити постійно, не знімаючи навіть вночі.

Про наявність в молочно-білому і світло-жовтому бурштинах бурштинової кислоти відомо з давніх пір. Тільки йому приписувалися цілющі властивості і у вигляді порошку приймали як ліки. В своєму складі український бурштин містить від 3 до 8 відсотків бурштинової кислоти, яка являється, як і її солі („сукциніти”), неспецифічним біостимулятором.

Бурштину приписували консервуючи властивості (його знаходили в саванах  мумій єгипетських фараонів).

Вперше про використання бурштинової кислоти як лікарського препарату згадує Г.Хатер в „Руководстве к фармацевтической и медико-химической практике”, що вийшло з друку в 1889 році. Спочатку застосували продукти обробки натурального каменю: бурштинова олія, настоянка бурштину і різні „бурштинові бальзами”. Їх використовували переважно для зовнішнього застосування при лікуванні хвороб. Пізніше почали виготовляти препарати з бурштинової кислоти і її солей. Діапазон дії кислоти досить широкий: вона стимулює нервову систему і роботу органів дихання, покращує роботу серця, нирок, шлунку, використовується для лікування анемії і розладу м'язової системи, застосовується як проти стресова, протизапальна і антитоксична речовина. В Київському науково-дослідному інституті проти туберкульозу і грудної хірургії ім. Ф.Г. Яновського було доведено високу ефективність бурштинової кислот при патології серця в післяопераційний період.

Абсолютно нетоксична, не накопичувана в організмі речовина, вона не проникає в клітини в стані фізіологічного спокою, а вибирає лише „схвильовані” клітини ( звідки зрозуміла ефективність малої її дози).

При помірному хронічному ослабленні організму бурштинова кислота здійснює оздоровлюючу дію. Всі солі бурштинової кислоти підтримують енергетичний обмін в тканинах організму.

Отже, бурштин служить не лише для виготовлення прикрас, а й оберігає  від всіляких хвороб.